Поисковый отряд "Обелиск"
| |
Милчеловек | Дата: Среда, 11.01.2012, 17:03 | Сообщение # 1 |
Рядовой
Группа: Администратор
Сообщений: 545
Награды: 4
Репутация: 3
Статус: Offline
| Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років залишила нам не лише численні факти бойових подвигів наших батьків і дідів, але й багато (десятки, тисячі) братських могил з відомими і невідомими іменами тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність радянського народу у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Є такі поховання і у районі нашого міста. Найвідоміше з них розташоване на розі вулиць Сметаніна і Жовтневої. Тут за наявними даними поховано 75 воїнів 279-ї стрілецької, 59-ї гвардійської дивізій, 831-го артполку та інших військових підрозділів і частин, які брали участь у боях за визволення нашого краю. До 1975 року на цій братській могилі стояв пам'ятник - бетонна чаша, покрита прапором. А в 1975 році в урочистій обстановці поблизу могили був відкритий величний Меморіал, центром якого є погруддя танкіста і піхотинця. На п'яти меморіальних плитах викарбувано прізвища 70 воїнів, які поховані тут. Є таке поховання і у селищі Сиротине. На вулиці Комсомольській у 1952 році на братській могилі була встановлена скульптура воїна з каскою і квітами у руках. Тут поховано 75 воїнів, прізвища 69-ти відомі. Та минав час, і сиротяни почали на мармурових дошках пам'ятника дописувати прізвища своїх земляків і рідних, які теж загинули у Великій Вітчизняній війні. Це не стільки псувало загальний вигляд пам’ятного поховання, скільки нагадувало про святий обов'язок односельчан увічнити пам'ять своїх земляків. У червні 1987 року Сиротинська селищна Рада народних депутатів доручила своєму депутатові І.Г. Попову виконати побажання односельчан. Іван Григорович, вже будучи на пенсії, звернувся за допомогою до партійної організації ДКБА. Комуністи і весь колектив палко сприйняли прохання сиротян і восени того ж року встановили на розі вулиць Комсомольської і ім. Бикова селища пам'ятний знак з нержавіючої сталі. Тут же, на невеликій площі, сиротяни встановили і обеліск на честь свого земляка Івана Федоровича Бикова, який, будучи штурманом, повторив подвиг М.Ф. Гастело, спрямувавши свій палаючий літак на ворожий корабель. Таким чином у Сиротиному не один, а відразу три пам'ятники тим, хто віддав своє життя у боях за Батьківщину.
Безмолвный крик тревожит наши души, А вместе с ним минувшая война – Не дайте память до конца разрушить, Жизнь не вернуть, верните имена!
|
|
| |
Милчеловек | Дата: Среда, 11.01.2012, 17:04 | Сообщение # 2 |
Рядовой
Группа: Администратор
Сообщений: 545
Награды: 4
Репутация: 3
Статус: Offline
| По дорозі в селище Метьолкіно теж стоїть пам'ятник тим, хто загинув, визволяючи наш край. Тут же - братська могила, у якій поховано 23 воїни, прізвища 18 з них відомі. 60 односельчан, переважно з прізвищами Метьолкін, не повернулися з війни, і жителі селища увічнили їх окремою меморіальною плитою поруч з воїнським похованням. У селищі Павлоград теж є братська могила. Тут поховано п'ять воїнів, прізвища чотирьох з них відомі. На меморіальній плиті коротка, але велична і сумна своєю значимістю фраза: «Вони загинули за Батьківщину». Міська організація Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури понад 15 років веде таку пошукову роботу. При військово-історичній секції створено групу «Пошук», яку очолює Сергій Зигмундович Яцина. За два останні роки активісти групи виявили ще шість братських поховань воїнів, які раніше не були відомі. Вони розташовані, в основному, в районі селища Воронове. Тож, доцільно і справедливо було б до наступного Дня Перемоги провести перепоховання останків воїнів у одну братську могилу і встановити на ній відповідний пам'ятник. У вересні минулого року С. 3. Яцина працював у Центральному Архіві Міністерства оборони з метою виявити і уточнити нові імена героїв, які полягли у боях за визволення нашого краю і поховані на території нашого міста, у селищах Воронове, Павлоград, Сиротине, Метьолкіне. Внаслідок цієї пошукової роботи виявлено ще 100 прізвищ воїнів, які поховані тут, а значаться у списках тих, що «пропали безвісти». До виявлення їх могил, рідних і близьких залучені Сиротинська селищна Рада народних депутатів, учні шкіл № 10, 11, палац піонерів.
Безмолвный крик тревожит наши души, А вместе с ним минувшая война – Не дайте память до конца разрушить, Жизнь не вернуть, верните имена!
|
|
| |
Милчеловек | Дата: Среда, 11.01.2012, 17:04 | Сообщение # 3 |
Рядовой
Группа: Администратор
Сообщений: 545
Награды: 4
Репутация: 3
Статус: Offline
| Відомо, що з осені 1941 по липень 1942 року в чотирьох приміщеннях селища Лисхімбуд (так називалося тоді наше місто) - терапевтичному відділенні, школі, житловому будинку і дитячому комбінаті ТЕЦ - був розташований польовий госпіталь № 690. Про це нагадують меморіальні дошки. Та лише останнім часом стали відомі імена 18 воїнів, які померли у цьому госпіталі від ран. Знайти їх поховання, розшукати рідних і близьких - великий патріотичний обов'язок слідопитів і активістів товариства. Велику роботу по операції «Згадаємо всіх поіменно» проводив голова Сиротинської селищної Ради Віталій Миколайович Оснач. При його активній участі складений список воїнів-земляків селища Павлоград, які загинули у роки війни. У ньому 42 прізвища, на 13 з них є документальні підтвердження. Отже, треба прояснити долю й інших земляків-павлоградців і встановити, нарешті, меморіальний пам'ятник на їх честь. Та й існуючі пам'ятники визволителям потребують уваги, догляду і ремонту. Всім цим повинні предметно зайнятися всі члени Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури, всі, кому дорога пам'ять про нашу Вітчизну і наш край. Ми повинні зберегти предметну історію нашого краю для нас, для нащадків, для майбутнього. О.ЗІНОВ, член правління міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури. (Газета «Комуністичний шлях» №13 від 31 січня 1989 р.).
Безмолвный крик тревожит наши души, А вместе с ним минувшая война – Не дайте память до конца разрушить, Жизнь не вернуть, верните имена!
|
|
| |
|